Кошлаті брови супить осінь,
а сльози - дощиком з очей.
Скажу собі: "Ридати досить,
Не повернути тих ночей".
Погаслу зірку не запалиш,
і миті щастя не вловить,
А серце в грудях моїх стане,
І смуток-дим собі кадить...
Туманом землю обгорнуло -
А ти мене не обіймеш,
Мій стогін горенько почуло -
Нема цьому стражданню меж..
Вже опада останнє листя,
Зірветься в танець й вниз летить;
Я ж не знаходжу собі місця -
Ну як без тебе далі жить?