*

Кошлаті  брови  супить  осінь,
а  сльози  -  дощиком  з  очей.
Скажу  собі:  "Ридати  досить,
Не  повернути  тих  ночей".

Погаслу  зірку  не  запалиш,
і  миті  щастя  не  вловить,
А  серце  в  грудях  моїх  стане,
І  смуток-дим  собі  кадить...

Туманом  землю  обгорнуло  -  
А  ти  мене  не  обіймеш,
Мій  стогін  горенько  почуло  -  
Нема  цьому  стражданню  меж..

Вже  опада  останнє  листя,
Зірветься  в  танець    й  вниз  летить;
Я  ж  не  знаходжу  собі  місця  -  
Ну  як  без  тебе  далі  жить?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146396
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.09.2009
автор: Осіння Легенда