сни мої є безлюдними
те ще випробування
що ж ти шукаєш марно в них
мій мандрівник без імені
для подорожніх лагідних
дім на сусідній вулиці
можу навчити дурно як
влізти до нього в досвітку
там за будинком вербочка
лілії над запрудою
а на містку під Сонечком
після дощу у просвітку
б'ється рядно на проводі
хлюпає наче чоботи
що намочив дорогою
поночі за селом
як оминав чистилище
стежкою ще вологою
з торбою на раменах
хай тобі стане втіхою
ось же воно прихилище
в'ється лоза під стріхою
чим то не ойкумена
бачиш росте й цвіте
стане ще й на горіхи вам
мандрівникам відчаяним
в снах же безлюдних згаяних
вас вже ніхто не жде
