За столом, посварились сусід із сусідом,
Спересердя, кожен друга обзивав дідом,
Хоч роки, ще ого-го, до молодиць гожі,
Стали пики червоні, як під вікном рожі.
Старий дід, сидів навпроти, ними пишався
У очах, блиск сліз, згадати юність старався,
Ой мені б, ваші роки, не втрачав би шансу,
Жіночки, такі славні, а вони до «Шнапсу»!
Як телята, до корови, от присмоктались!
Сказав вголос,- Досить пить, вже понажирались!
Дві сусідки, жінки славні, схожі на квочки,
Тож спочатку не втручались, дивились мовчки,
А коли, дійшло до бійки, стали наливати,
По грам двісті випили та й пішли танцювати.
Хапа кожна, чоловіка й тулить до себе,
Нащо силоньку втрачать та ще й без потреби,
Ходи сокіл, ходи ясний, жвавіший у бійці,
Може нині, вже й догодиш, своїй милій жінці.
Брали заздрощі старого, підкрутив вуса,
Так за віком годиться, взяв обох за вуха,
Хитрий погляд, всміхнувся, змовчати не в змозі,
-Воєвода, враз гучно крикнув на порозі.
Забіяки! Ну, як півні!Гайда до хати!
Може й справді, настав час квочок потоптати,
Вслід дививсь, позаздрив дід, почухав брюхо,
От мені б , молодому! Жаль, не та житуха!
13.02.2022р
ID:
940542
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.02.2022 08:11:13
© дата внесення змiн: 24.08.2024 16:59:45
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
