Він був в війну артилеристом,
А вона снайпером була.
Як сонце сходило над містом,
Чи падала на землю мла.
В одну і ту ж хвилину разом,
Летіли з серденька слова.
Шалений вітер, кулі градом,
Чи ти живий... Чи ти жива...
Зустрітися б з тобою люба,
І тебе ніжно так обнять.
Присісти поруч біля дуба
І пісню нашу заспівать...
Була війна... Вони солдати
І Батьківщина лиш одна.
І був наказ: "На смерть стояти,"
Бо чорна сунула орда.
Ніхто не знав у ту хвилину,
І не були такі думки.
Що ворог знищив вже родину,
Не зацвітуть більше садки.
Згоріла хата над горою,
Лише самотній журавель
Хитає в небі головою,
Не дочекається гостей.
Війна нікого не щадила,
Вона жорстокою була.
Та переможе мужність й сила,
І буде вільною земля.
Й у день святковий, Перемоги,
Як цвітом вкриються сади.
Їх поєднають знов дороги,
Не на хвилину - назавжди...
Зустріне їх широке поле,
Чекати буде старий дуб.
Ти бережи їх завжди доле,
Торкнися медом їхніх губ.
"Та переможе мужність й сила,
Гарний вірш. 
Війна то горе і печалі... 
