Згадала... Знову я згадала. "Ми - українці!" - я співала
в своїм дитинстві. В тім раю є молоді татусь і мама.
Мене навчали: "Пам'ятай! Найкращий в світі - рідний край."
Світились зорями там ночі, а в неба... сині-сині очі.
Там ранок роси розсипав, як стрічка - річка поміж трав.
В святкових сукнях там берізки, хмарина заплітає кіски.
А дзвінко як весна співала... із вітром часто прилітала
я в день сьогоднішній. Настав... Цей день уже настав.
"Ми - українці!" - нагадав.
Сьогодні тут наші внучата... в них молоді матуся й тато.
Світяться зорями тут ночі, а в неба... сині-сині очі.
Тут ранок роси розсипає, і хвилями тут річка грає.
Берізки тут ростуть в діброві, в хмарини стрічки кольорові.
"Ми - українці!" - знов співаєм.
Найкращий рідний край! - всі знаєм.
