Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Елена Марс: О, Господи, как мило. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ A.Kar-Te, 07.11.2017 - 16:08
Леночка, если сердце способно любить так, как твоё, то Любовь никуда не денется. И даже смерть не разлучит сердце с этим прекрасным чувством.
Елена Марс відповів на коментар A.Kar-Te, 15.11.2017 - 04:37
Как красиво ты написала... Спасибо, Оленька!
Nino27, 07.11.2017 - 13:58
Написано - прекрасно... І пам"ять про "то,что любила" це назавжди, не зітре час!!!Щасти Вам Лєночка!!!
Елена Марс відповів на коментар Nino27, 15.11.2017 - 04:37
Ниночка, спасибо огромное! Взаимно желаю всех благ!
kostyanika, 07.11.2017 - 12:20
С любовью и верой легче пережить безысходность нашей жизни... Любви и веры тебе!!!
Владимир Зозуля, 07.11.2017 - 11:24
да, предсмертие... или предсмертное одиночество, кто испытал его тот знает. не о нем ли восклицал распятый Иисус: Или, Или! Лама савахфани?..ты и проклят и благ, ты и темен и светел, ты ничтожество мира, его божество, происшедшего в нём бесполезный свидетель, одинокий, последний свидетель его... не расстраивайтесь, Леночка, жизнь всегда дает надежду, а надежда дает силы жить Елена Марс відповів на коментар Владимир Зозуля, 15.11.2017 - 04:30
Спасибо вам, Володенька, за такой отзыв! Всегда рада вам, мой хороший. Прошу прощения за молчание. Времени так мало для всего... Надеюсь на ваше понимание...
Наташа Марос, 06.11.2017 - 21:23
Леночка... с такой огромной и преданной любовью в душе... легче жить на белом свете, потому что она... постоянно рядом... с тобой... Елена Марс відповів на коментар Наташа Марос, 07.11.2017 - 07:17
Спасибо, Наташеньа, спасибо,дорогая моя
Валентина Ланевич, 06.11.2017 - 21:06
Так, з часом зниклі почуття стають тільки яскравою згадкою про них.
Елена Марс відповів на коментар Валентина Ланевич, 07.11.2017 - 07:16
Конечно, память многое в себе хранит.. Спасибо, Валюша.
Світлая (Світлана Пирогова), 06.11.2017 - 20:05
В глубине души всё сохраняется, хотя время безжалостно двигается вперёд.
Елена Марс відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 07.11.2017 - 07:15
Да, наверное сохраняется... Спасибо, Светочка.
Анатолій Волинський, 06.11.2017 - 19:06
Не спешите, не жалейте - Всё пройдёт само собой! Ведь Любовь, на этом свете, Осизает... лишь живой! Елена Марс відповів на коментар Анатолій Волинський, 06.11.2017 - 19:11
Не спешу и не жалею,Ни о чём и никогда! И люблю я - как умею... Пусть горит любви звезда! Спасибо вам, Анатолий, за такий милый коммент OlgaSydoruk, 06.11.2017 - 18:57
и я не сомневаюсь,что будешь помнить! Пусть только с косой не спешит!
Елена Марс відповів на коментар OlgaSydoruk, 06.11.2017 - 18:58
Спасибо, Оленька! Пусть погуляет ещё...
Ol Udayko, 06.11.2017 - 18:38
ГЛИБОКО ТА ЗМІСТОВНО... ПЕВНО, БАГАТО ПЕРЕЖИТО ЛГ І АВТОРОМ ЦИХ РЯДКІВ.
Елена Марс відповів на коментар Ol Udayko, 06.11.2017 - 18:57
В кожного є свій життєвий досвід Дякую, Олексо!
ТАИСИЯ, 06.11.2017 - 18:24
Когда в душе горит хоть искра Божьего огня...Старайся всеми силами его сберечь... Ведь - смысл жизни в том, чтобы его разжечь! Елена Марс відповів на коментар ТАИСИЯ, 06.11.2017 - 18:53
Таечка, уверена, что искра Божья в каждом из нас горит, пока мы живы... Спасибо вам!
Ніна Незламна, 06.11.2017 - 18:20
И всё же, в глубине своей души,Я буду помнить то, что я любила... И это самое главное!!!Мы любим жить и живя любим.. Елена Марс відповів на коментар Ніна Незламна, 06.11.2017 - 18:21
Спасибо вам, Ниночка, спасибо, хорошая!
Елена Марс відповів на коментар Святослав_, 06.11.2017 - 18:17
Так, саме по собі почуття любові не помирає зовсім. Просто воно, в якийсь проміжуток часу, особливо, коли земне життя йде до закінчення, лягає десь на дно душі, немов каміння, яке рукою не дістати... Воно і не заважає, і не гріє. Воно просто там є, але вже ніяк про себе не заявляє. Просто мовчить. Як кажуть: ми приходимо в цей світ одинокими і покидаємо його одинокими. Мабуть, в такі моменти вже ніяке почуття кохання нас не зігріє. Колись на моїх очах помер молодий мужчина, важко хворий. Останні хвилини його життя пройшли на моїх очах і приходу його смерті я була свідком. Впевнена, що йому вже було байдуже те, що родина його любить, любить та, яку він любив. В такі моменти любов вже не грає ніякої ролі. Дякую вам, Святослав.
|
|
|