Поміж трав і лісів
Плине Ворскла і слухає тишу,
А над нею присів,
Повний місяць у сяйві легенд.
Чую я, як вода
Прохолодою ранньою дише.
Ще вітрець не гойдавсь –
Він удень головний диригент.
Тихо Ворскла пливе –
Оксамитом-водою хлюпоче,
А як день оживе,
Засміються ліси серебру,
Зацвітуть береги,
Адже знають, як річечка хоче
Свою долю вручить
Незрадливому батьку Дніпру.
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Ой, Дніпро, Дніпро! Що з тобою зробили?! Засмітили, замулили, перетворили у стічну калюжу, де з початку літа синьо-зелені водорості перетворюють чисту воду на смердючий кисіль... Страшно! Люди, наче навіжені, вперто йдуть до самознищення...
На жаль...
Ганний вiрш, Ганно. Дiйсно, кажуть, дуже гарна рiчка. Самому, правда, у Полтавi бути не доводилось, та знайомi були, розказують, що дуже мальовнича рiчка, приваблива оку.
То ж ще ходять такi чутки i плiтки, що нiби назву цiй рiчцi дав Петро Перший, коли плив по нiй на човнi, дивився у пiдзорну трубу i випало скло у рiку з пiдзорноi труби та Петро Перший сказав, що рiчка вкрала скло "Вор Скла". Та насправдi то нiсенiтницi, такi чутки розпустили царськi пiдлабузники. А насправдi назва цiеi рiчки вiдома ще за часiв Киiвськоi Русi, ii ще князi долали, коли iхали на битву з половцями та iншими кочiвниками. А походить назва вiд слова "ворчати", "бурчати", що вода у рiчцi дуже дзюрчить, немов ворчить, бурчить на когось.