Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
"Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць)" - це головне, адже незламність духу дасть нові яскраві паростки навколо того осердя, бо серце сповнене любові
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за розуміння! Ваша правда: якщо не пелюстки, то насінинку точно виростить...
Приємно познайомитися!
Нежно-трогательное. Откуда ты черпаешь эту душевную энергию? Мне, как инженеру, не понятно ни разу. Да и просто человеку, не всякому наверное понятно. Видимо это и есть то, что называют словом "человечность". Как ты понимаешь, молчать под таким стишом Потусторонний не в силах.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У меня внутри двигатель внутреннего сгорания ... Вот и сгорает потихоньку
Спасибо, что заходишь и не молчишь
я тільки вчуся...
