Не може ситий зрозуміть поета,
Який енергію черпає із незгод,
В якого очі, ніби іскромети,
Якому найдорожчим є народ.
І штиль в душі – то не його є доля:
Він був і є, і буде лиш борцем,
Його стихія – прагнення до волі,
Тому, мабуть, він є для всіх взірцем.
Нудьга, рутина враз його вбивають,
Життя його не може буть пісним,
Тому воно недовго і триває,
Коли стає світ сірим і тісним.
Поетом теж не може стати кожен,
Бо тільки той запалює іскру,
Кому благословіння служить Боже,
Й натхнення п’є, знов славлячи зорю. 11.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
Правдиві думки, проте не з усім можу погодитись. Не для кожного поета головним у житті є народ, для багатьох важливі лише власне самолюбування та амбіції. І не для всіх поет або взагалі митець є взірцем, адже людей, у яких присутні тільки матеріальні цінності, навряд чи переймають високі істини, особливо у наш час.
Ліліє, дуже рада Вашому візиту, свіжій незалежній молодій думці. Так, Ви маєте рацію: не стоїть іще поет у нас на тій висоті, на якій мав би бути. Але наше суспільство хворе, тому й часто віддає перевагу матеріальним цінностям. Наше з Вами завдання - лікувати його, дбати про духовність. Дякую Вам.
Поетом теж не може стати кожен,
Бо тільки той запалює іскру,
Кому благословіння служить Боже,
Й натхнення п’є, знов славлячи зорю. Гарно! Сильно! Обираю.