Ну, і хто ти така, щоб дивитись ось так
мені в очі... із дзеркала... Чуєш?
Ти б мене в метушні продала за п'ятак,
Як стерв'ятник, на слабкість чатуєш.
Скільки знаю тебе, очі прагнуть гріха,
те ж шепочуть малинові губи...
Я ж до поклику твого залишусь глуха.
Не штовхнеш у обійми до згуби...
Ти питаєш мене: ну для чого я тут?
Щоб довіку блукати по колу?
Я шукатиму завжди отой " п'ятий кут ",
Давлять стіни тіснії довкола...
Ти питаєш мене: де поділася та,
що жилА для своєї утіхи?
Так стікають дощем мої юні літа,
як бурульки весною із стріхи...
Ну, а я відповім, що така моя роль,
і мені до смаку її грати.
"Жінка" звати мене, нагадати дозволь,
ну а друге ім'я моє "Мати".
Я не зло й не добро, я не пекло й не рай,
Народити - на те Божа воля.
Я у дітях живу, ти про це пам'ятай,
а все інше для мене - недоля.
І я знаю, що ти... не відступиш ніяк...
Та, що волі і кисню замало...
Все шепочеш, бунтуєш... Завжди буде так,
одне серце нас двох поєднало.
5.01.15.
Анапест 4-3-стопний... Передостанній катрен з тип не узгоджується, Боганочко! Проспівай його - і зрозумієш!
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, вже ці анапести... Голова обертом... Та якщо серйозно, то я Вам дуже вдячна, Олексо, що підказуєте мені, як повинно бути правильно. Дякую!!!!!!!!!!
Та, що волі і кисню ЗАмало... (І гразд)
Та якщо серйозно, то я Вам дуже вдячна, Олексо, що підказуєте мені, як повинно бути правильно. Дякую!!!!!!!!!! 
