Не руште, не тримайте,
Мене ви не в’яжіть!
Догнати щастя дайте,
Що навесні біжить.
Так швидко, швидко лине,
Весь час втікає з рук!
Схоплю лиш – за хвилину
Вже інший квітне пук...
Цвіт сон-трави потужний
Ще схований у сніг –
А вже вінок калюжниць
На просинь ставу ліг...
Ще вчора сад вишневий,
Весь білий, розцвітав –
А нині пух рожевий
З бузку на очі впав...
Не руште! Не тримайте!
Мене ви не в’яжіть!
Впіймати щастя дайте,
Що в тім бузку лежить.
Bronisława Ostrowska
Szczęście
Nie więźcie mnie, nie więźcie,
Nie powstrzymujcie mnie!
Ja muszę gonić szczęście,
Co szlakiem wiosny mknie.
Tak szybko, szybko pierzcha,
Tak wciąż ucieka z rąk!
Gdzie chwycę — tam już zmierzcha,
Już w nowy skwita pąk...
Nie przekwitł mi sasanek
Ukryty jeszcze w śnieg —
A już kaczeńców wianek
Na modrym stawie legł...
Wczoraj mi błysł rozkwitły
Biały wiśniowy sad —
A dziś puch bzu błękitny
Na moje oczy padł...
Nie więźcie mnię! Nie więźcie!
Nie powstrzymujcie mnie!
Może dogonię — szczęście —
Co kwitnie — w białym bzie.
