У львівській опері «Чарівна флейта» йшла.
Велично Моцарта мелодії лунали.
Співали в такт їй, говорили, танцювали
Герої славно так, іінтрига все росла.
Минули дії дві, мов вітер – був і зник.
Пройшли крізь труднощі романтик-князь Таміно
Й красива, щира, йому віддана Паміна,
І з ними пташник Папаґено-жартівник.
Яскрава гра, чарівний спів, костюми теж.
Давно написано, та тема злободенна:
Це боротьба добра і зла, жорстка, щоденна,
Кохання віддане, котре не знає меж.
У львівській опері зносилась до небес.
Торкнулась духом я матерії тонкої.
Лишились в серці звуки флейти чарівної.
Ліпився довго спів лібрето до колес.
Вчора їздила до Львова дивитись оперу. Світлина зроблена мною. :)
Зносилась під час усього дійства. А піднеслась - це означає, що до того часу вона була на низькому рівні і, щойно подивившись оперу, піднеслась. Без образ. Це моє бачення.
