20 серпня в бою за Ілловайськ загинув Волинянин з батальйону «АЗОВ» на псевдо ХОМА.
Він зовсім юний на війну пішов –
Не з примусу, а із душі веління,
Мав чисте незаплямлене сумління,
Себе захисником АТО знайшов.
Два курси вузу й зразу на війну –
Край рідний від злочинців боронити.
Йому б дівчаток у кіно водити,
А він у бій, по кілька діб без сну.
Любив життя, любив цей Божий світ.
Та як же в вісімнадцять не любити?
Та рідну Неньку мусів захистити.
Гранати вибух – тепла кров – у лід.
Він завжди усміхався. Сирота…
Ну, що він бачив у житті? Дитина...
Вкриває очі слізна павутина
І душу наповняє гіркота.
Такий ото Андрій – герой війни.
Прикрив гранату тілом, як осина,
Урятував життя він побратимам
І відійшов туди, де вічні сни….
Дякую за вірш-присвяту.