Заржавіли замки на воротах,
Дим не в’ється над хатою в небо –
Я не там! Я є тут і без тебе,
Тут, де йдуть вечори у скорботах!
Хоч змінивсь, та мене ти впізнаєш
По сльозах тих моєї провини!..
Ти чекай і мене приласкаєш:
Буду завтра – не знаю години...
Ти винось мені світло в присінці,
І чоло хай в чебрець чепуриться,
Розкажи все про мене дитинці,
За столом збережи моє місце!
На той шлях, що веде з твого двору,
Синя тінь від долонь твоїх лине...
Ти березу зрости білокору:
Буду завтра – не знаю години...
Дух мій – вкритий волошками колос,
Прагне бур, що розпалять в морозі!
Я не знаю майбутній мій голос,
І лице уявити не в змозі –
Лиш одна ти впізнаєш, кохана,
Як тобі заспіваю з долини,
Сильно змінений, груди у ранах,
Буду завтра – не знаю години...
Bolesław Leśmian
Przyjdę jutro, choć nie znam godziny
Pordzewiały twej wrótni zawory,
Dym z twej chaty nie buja po niebie -
Mnie tam nie ma! Tu jestem - bez ciebie,
Tu, gdzie w próżni mijają wieczory!
Zmienionego nim przywrzesz do łona,
Wiem, że poznasz po łkaniu przewiny!...
Czekaj na mnie, w cień własny wpatrzona,
Przyjdę jutro, choć nie znam godziny...
Zapal światło u progów przedsienia,
Z macierzanek spleć wieniec nad czołem,
Naucz dzieci mojego imienia
I zachowaj mi miejsce za stołem!
Ku tej drodze, gdzie idą pątnicy,
Dłonie twoje rzucają cień siny...
Zasadź brzozę pod oknem świetlicy,
Przyjdę jutro, choć nie znam godziny...
Duch mój, chabrem porosły i wrzosem,
Burz zapragnął, co chłodem go zwarzą!
Nie znam głosu, co będzie mym głosem,
Nie znam twarzy, co będzie mą twarzą -
Lecz ty jedna mnie poznasz niezłomnie,
Gdy twe imię śpiewając w doliny,
Z raną w piersi, zmieniony ogromnie,
Przyjdę jutro, choć nie znam godziny...
ID:
517528
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 15.08.2014 21:55:41
© дата внесення змiн: 15.08.2014 21:55:41
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|