Донбасе, кайся! Ти привів Росію,
На нашу землю ти вогонь привів.
Інтриги, змови за спиною плів,
Підігравав злочинцю-лиходію.
На тобі кров отих, що в вічнім сні,
На тобі сльози матері і сина.
Ну, що тобі зробила Україна?
За що ти так ненавидиш її?
Ти ж виріс тут, на цій землі осів.
Ти годувався з рук оцього краю.
За що тепер його ти так караєш,
Плюєш в колодязь, що тебе поїв?
На тобі пошматовані тіла
Солдатів і нічим не винних діток.
Сухим з брехні тобі не вийти й пліток.
Тож кайся за усі свої діла.
Ти чувся, як в сильце закутий птах?
Не міг на рідній мові говорити?
Дивися в очі і не смій вилити.
Це ж українець в домі, як в гостях.
Не Київ ворог твій, не гордий Львів.
Ми рідні всі, одної Мами діти.
Покайся й доведемо всьому світу,
Що ми – то нова ера для віків.
Гарно... Та я б не був би таким категоричним! Донбас - наша рідна земля, де є різні люди...Протиставлять Д-с Києву і Львову не можна... То не їх вина! Скоріше - біда... А ось путо-янеко-єфремови повинні каятись... Моя порада: Добас замінити на оцю сволоту... Нам не треба протистояння... Вже проходили...Політична зрілість у наших віршах повинна бути... Тим більше, що читають не тільки члени клубу... Ні - такму підходу гарної поетки... Я ризикую втратити таку гарну подругу, та істина дорожча! Прочитай і зітри, Любо! А вірш - я все сказав... Гарний... і беру... після виправлення!
Ні. Я написала, як відчуваю. Ти можеш викреслити мене зі своїх друзів. Я це переживу. Донбас - це, звісно, не всі люди. Але це той регіон,де діяли не тільки Янукович, Царьов, Єфремов, а і багато інших, які ненавидять Україну і українство. Ця війна, це жахіття, яке допустив Бог, повинні нас усіх чогось навчити. Людське має перемогти. Країну свою треба поважати. Я вважаю, що написала все правильно.
каяття - це очищення від скверни і гріха - чи готові вони до такого подвигу віри і любові?..
так, це вони привели у наш дім росію-війну... а тепер розбігаються - утікають, шукають захисту - а не воюють з тим ворогом, якого накликали на себе і на всіх нас...