Скривавлена рана роз’ятрює груди,
у немочі я знемагав...
А в цілому світі одна лиш ти будеш
для серця найбільш дорога...
Прийди, дай полегкість для мого страждання,
бо путь безвідрадний зламав;
ім’я твоє – денного світла сіяння,
моє ж – непроглядна пітьма...
Бездушне життя мене люто дурило,
недуг мені крила скував,
і гордо, з прокляттям, над прірву могили
схилилась моя голова.
Колись же я в сонячне світло влюблявся,
колись боротьбою я снив,
і там я в безумство палке поривався,
де голос труб ратних гримів.
Та рано зігнули скорбот злодіяння,
і путь безвідрадний зламав;
прийди, дай полегкість для мого страждання,
дай день там де чорна пітьма.
Скривавлена рана розтулює груди,
у немочі я знемагав,
а в цілому світі одна лиш ти будеш
для серця найбільш дорога.
Димчо Дебелянов
Разяжда гърдите ми кървава рана
Разяжда гърдите ми кървава рана,
отпущат се в немощ ръце...
А в целия свят ти едничка остана
най-скъпа за мойто сърце...
Дойди, успокой ме, дойди - утеши ме,
нерадостен път ме сломи;
сияние дневно е твоето име,
а моето - нощни тъми...
Живота бездушен ме люто измами,
крилата ми светли скова
и с клетви и вопли сред пропастни ями
наведох аз горда глава.
А някога слънчевий блясък обичах,
сънувах победни борби
и в страстно безумье се страстно увличах
сред екнали бойни тръби.
Но рано сподвиха ме скърби без име,
нерадостен път ме сломи;
дойди - успокой ме, дойди - утеши ме,
ден дай ми в среднощни тъми.
Че зее в гърдите ми кървава рана,
отпущат се в немощ ръце,
а в целия свят ти едничка остана
най-скъпа за мойто сърце.
Валерій Яковчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п.Вікторіє, за увагу до мого перекладу! Тут дійсно утворився незручний збіг приголосних. Я трошки підправив мій переклад, намагаючись не відійти від змісту першотвору. Завжди буду радий бачити Вас на моїй сторінці.
