ЗРАДА (гіпотетичний триптих)
Присвячую Нілі Волковій, експерту з таких питань
І
Твій погляд такий нерішучий,
Як равлик - ховається в мушлю...
Наблизити мить неминучу
Сама я, напевне, вже мушу.
Вже осінь, весна і не сниться,
Боятися долі не варто.
Кохання моє - не в'язниця,
При ній не поставлена варта.
Не любиш - хіба ж це образа?
Хай пташка летить, коли тісно!
Та знаєш, не йди так одразу -
Пройдімося ще нашим містом.
Простімося з тим, що збулося,
І з тим, що не збудеться з нами.
Дбайлива челядниця-осінь
Встеляє нам шлях килимами.
І там, де афіші театру,
Спиню на півслові розмову,
Немов договоримо завтра,
Мов завтра побачимось знову.
ІІ
Ця з афішами тумба - прикордонна застава,
Хоч у жодному атласі це не зазначено.
Тут кохання мого починалась держава,
Бо летіла до тебе сюди на побачення.
Тут між нами і світом провели демаркацію,
Тут зустрілися вперше, розійшлися востаннє.
Звідси вирушив ти назавжди в еміграцію,
Коли зрікся мене і держави кохання.
ІІІ
Твій лист я перечитую востаннє.
Щось зліва над ребром вира́зно коле -
То наше ампутоване кохання
Дається ще взнаки́ фантомним болем.
Дарма, минеться, зніме як рукою.
В житті є ліки з кожної нагоди.
До зелені приймального покою
Запросить лагідно шпиталь природи.
О часе, добрий брате милосердя,
Ретельно як відмірюєш ти дози.
Вгамуються і серце й передсердя
Пігулками поезії і прози.
Як щедро ти виписуєш рецепти,
Мій милий часе в білому халаті:
"Прем'єри, вернісажі і концерти"
З ремаркою чіткою: "Quantum satis".
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, пані Любо, Ви - провидиця! Я більше доби чекала - і Ваше передбачення справдилося - Нілі дійсно сподобалося!
А Ви це знали з першого погляду - моя перша читачка!
Отже, у мене теж сьогодні свято! 
