С. Есенин. "Матушка в Купальницу…" (Переклад на українську мову)
На Купала матінка лісами блукала,
Босі ноги зранені роса їй ласкала.
Трави ворожбитські кололи до болю,
В бугилі ріднесенька дала сльозам волю.
Враз попід печінкою судома схопила,
Охнула матусенька, тут і породила.
Народився з піснею у шовкових травах,
Зорі світанкові мене сповивали.
Виріс я до зрілості, внук чаклунки-ночі,
ДУхи лісовії щастя знов пророчать.
Тільки не по совісті йти на все готове,
Вибираю вдачею і очі, і брови.
Мов сніжинка біла, в просині розтану,
Розлучницю-долю чекати не стану.
Текст оригіналу:
Матушка в купальницу по лесу ходила,
Босая с подтыками по росе бродила.
Травы ворожбиные ноги ей кололи,
Плакала родимая в купырях от боли.
Не дознамо печени судорга схватила,
Охнула кормилица, тут и породила.
Родился я с песнями в травном одеяле.
Зори меня вешние в радугу свивали.
Вырос я до зрелости, внук купальской ночи,
Сутемень колдовная счастье мне пророчит.
Только не по совести счастье наготове,
Выбираю удалью и глаза и брови.
Как снежинка белая, в просини я таю
Да к судьбе-разлучнице след свой заметаю.