Дивилась жінка в дзеркало.Дивилась і дивилась,
І так себе скептично оглядала.
Пустунка-доля ій із-за плеча
Повітряні цілунки посилала.
Що за життя?Тут кожен день,як вік .
Що за життя?Вже сивина у косах.
-Не сивина-це цвіт із вишні обліта
Й купається в ранкових росах .
Ще вчора і вродлива й молода,
Тепер же зморшки врізнобіччя .
-Ти не журись,морщинки ті ,
Немов весна на твоєму обличчі.
Раніш і сміх дзвінкий,і впевнена хода.
Тепер життєва втома серце обійняла.
-Неправда це.Кохання келих ще не випито до дна,
А ти ж іще недолюбила,а ти іще недокохала.
Дивилась жінка в дзеркало.Дивилась і дивилась.
А у душі весна вишневий цвіт кружляла.
-А й правда , я іще красива !
А доля так лукаво усміхалась :
- Як швидко я іі переконала !
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люби ближнього,як самого себе.А як нам його любити не люблячи себе?Починаймо ЛЮБОВ із себе.Дякую за відгук і таку прекрасну панну -мимоволі ототожнюєш іі з собою... Дякую.
ОЛЮ! ОСОБИСТО Я ВІДЧУЛА НОВИЙ НАСТРІЙ, НОВІ ІНТОНАЦІЇ У ЦЬОМУ ВІРШІ. ТУТ Є НАДІЯ, ПОЧУВ МЕНЕ ВСЕВИШНІЙ! Я ТАК НА ЦЕ ЧЕКАЛА. ВІРШ ДУЖЕ ГАРНИЙ, МЕЛОДІЙНИЙ - БРАВО!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую ,Консуело,жартуючи скажу:З ким поведешся...а серйозно-з такою підтримкою друзів я просто не маю права жити в постійному мороці.До речі ,стараюсь дивитись на світ твоіми очима -пропускати життя через себе і аналізувати.Дякую від всього серця .Доброго дня Тобі.
