Вірші написані "від себе" прошу до мене не клеїти.
Таких віршів маю - добру третину.
"Піїтам" (яких - хоч "греблю гати")
***
Про що я думаю, про що?
-Нещасне бідкалось ніщо.
І раде тим уже було:
Що думати воно могло.
***
Перо я знову мучу здуру -
Поповнюю макулатуру:
Перо все рипає: Рип-рип!
А строфи глипають: Глип-глип.
Й думки у строф отих одні:
Чого настільки ми дурні?
***
Клята муза викидала "коники".
Кожен "коник" мав якийсь горбок.
Й виростали рими - ополоники
У кумедних строф'яних жабок.
***
Якби з могили піднялась ти, Лесю,
Побачила б: як, наче кат-ординець,
Найкращу з мов арканить у словеса
Нащадок - недолугий українець.
***
Дифіранб готую знову:
-В тебе, друже, вірш чудовий.
Ставлю п'ять, тобі привіт
Й дифірамба жду в отвіт.
***
Он рубає хтось з плеча:
-Де ж це думка читача?
Бо вибагливий цей люд
Нам усім - єдиний суд
Поетам (яких не так уже й багато)
***
Буває на серці обиду ношу,
А ви усе робите гірше й гірше.
Шановні панове, вас попрошу:
-Не вчіть мене писати вірші.
Для цього - отрута, для того - вино.
Та можна і пити, і не пити...
Творити для мене Богом дано,
Тож вам не дано мене учити.
***
Яка ж це мука, бути як непросто
У нації своєї діагностом:
Трудитись і тремтіти щохвилини,
А раптом вирок - ракова пухлина.
***
Як жалить глум, аж душу виверта!
Ненавиджу... Хай Бог мені пробачить.
Вродивсь поетом, а в мені - шута
Биндюжне панство захотіло бачить.
***
От знов у думах по коліна
Загруз, не вилізти ніяк.
І знов гортаю томик Ліни,
Що наче в мороці маяк!
То мій взірець, - скажу відверто
-Мій неприступний Еверест.
До скелі мудрістю припертий,
Я виголошую протест
І б'юсь, мов альпініст - невдаха,
Грудьми об твердь могутніх скель.
А наді мною - хмара дахом
І унизу вирує сель...
Десь там за хмарами - вершина!
Не оступись! - щепоче я.
За що чіплятись далі, Ліно!
О Недосяжносте моя!
***
От якось надумав проситись у члени,
Стояти з піднятою головою.
Тавро зірвати аборигена
І враз вознестися над юрбою!
Та чом це слово моє німіє?
Здається, зрадив собі і нації.
Я, друзі, зраджувати не вмію.
Отож лишаюсь ... у резервації.
Геніям (котрих на жаль немає, бо, щоби бути, їм треба... вмерти)
***
Я - все ж поет і буду ним завжди.
Хотіли б того ви, чи не хотіли:
На цій землі залишаться сліди,
Не знищить котрі і... моя могила.
***
Приходив я, зостатись на віки!
Така чудова доленька моя:
Кохатися у мові залюбки,
Не одягати шкіру холуя.
Шелепне, що належав до невдах,
Мізки поколупавши, жирний "лох".
Та заперечить з Неба долі птах,
Що я помер, а не свинею здох.
ДЯКУЮ,АЛЕ НЕ ЧЕРЕЗ СКРОМНІСТЬ. ПОЕТОМ Я СЕБЕ НЕ ВВАЖАЮ, БО ПИШУ ТІЛЬКИ ТОДІ КОЛИ "ЇСТЬ МЕНЕ". РІЗНИЦЯ НА МОЮ ДУМКУ РОЛІ НЕ ГРАЄ, ТИМ БІЛЬШЕ У РОЗУМІННІ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ СУТІ. ПИШУ БО САМЕ ПРИХОДИТЬ, А КОЛИ НІ ТО Й НЕ МУЧУ СЕБЕ...
А ВІДНОСНО СПІЛЬНИХ ТВОРІВ...ТО ТУТ ЦІКАВО..БО ХОЧЕТЬСЯ ЗРОЗУМІТИ І УВІЙТИ У СТАН ІНШОГО, ХОЧЕТЬСЯ ЗРОЗУМІТИ НЕ ЛИШЕ ХІД ДУМОК, А Й ПОРУХ ДУШІ...МАБУТЬ НАЙВИЩА ЛЮДСЬКА СУТЬ - ЗРОЗУМІТИ ІНШОГО. КОЛИ ЦЕ НАМ ВДАСТЬСЯ - ТОДІ МИ СТАНЕМО СПРАВЖНІМИ ЛЮДЬМИ...
Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Михайле,"їсть" не тільки Вас,а і мене,і багатьох інших.80 відсотків віршів я написав уночі,або в дорозі.А не було думки,що саме "їсть" і означає те-від Бога?Відчути порух іншої душі-завдання критика,може й поета(принаймі спільних творів писати не доводилось).Я багато вірщів написав, ніби перевтілюючись в того чи іншого ліричного героя.Певно то пізнання іншої душі... для мене.
...мабуть, хтось Вас зачепив за живе..нічого, тут таке буває. У вас свій напрацьований стиль. Теми Ви завжди нові піднімаєте, тому Вас цікаво читати і дітям і дорослим. ви вже поет, а такі як я - тільки вчимося, і навіть не знаємо чи вийде з цього щось путнє...успіхів
Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
СКРОМНІСТЬ,ГАРНА РІЧ,АЛЕ У НАШОМУ СПІЛКУВАННІ ВОНА -ЗАЙВА.ВИ-ТЕЖ ПОЕТ І ПРО ЦЕ ЗНАЄТЕ.ВРАХОВУЮЧИ РІЗНИЦЮ У 20 РОКІВ МІЖ НАМИ,У ВАС Є ВСІ ШАНСИ-СЯГНУТИ ВЕРШИНИ,ЛИШЕНЬ СТАВТЕСЬ ДО ТВОРЧОСТІ САМОКРИТИЧНО,РОЗШИРЯЙТЕСЯ ТЕМАТИЧНО,НАЛАШТОВУЙТЕСЬ-ТІЛЬКИ ВГОРУ І НЕ ТРАТЬТЕ СИЛИ НА СПІЛЬНІ ТВОРИ
Сайт "Поетичні майстерні". Сильний сайт.Заходь.Побачимось
Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пропонуєш перейти на "ти".Приймається.Взагалі моє бачення цього всього таке:
1.Оцінки виставляють зареєстровані читачі,а не автори один одному.
2.Наявність професійної критики.
3.Можливість приблизно такого: от у мене є вірш "Українською мовою" будь-ласка на дану тематику щось краще.
З повагою Анатолій
Сильна позиція, друже, сильна!
Саме краще читається вірш про Ліну.
А про оцінювання мені не дуже сподобалося, хоча є в тому доля правди. Такий цей сайт.Якби редакція ставила рейтинговий поріг, картина була б зовсім інша.
Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі,друже.А що є сайти з "порогами".Цікаво було б зайти і не перечепитись?
