... тоді щастило не всім-
чорний кіт перебіг собі дорогу,
а чоловік з пустими відрами оминав перехрестя.
Годинники іноді зупинялись,
на кілька уявних годин вимикали електрику,
ввечері ж іржава вода роз'їдала натхнення.
Ми вдвох не вірили в існування людей,
а люди прагнули зрозуміти існування нас.
Близько четвертої ранку світ знемагав від спраги-
ти прокидався щогодини і звучав мелодією.
Чорні коти за вікном продовжували скаржитись на долю,
а чоловік намагався заповнити пусті відра слізьми.
Перехрестя забуло смак дірявих підошв-
ми залишились разом на різних кінцях міста...
Я твердо знала, що не всім може щастити,
але продовжувала мріяти про волосся кольору іржі.
Життя кішіло чорними котами
і з усіх перехожих нас помічав лише старий з пустими відрами.
Зустрінемся на перехресті.
(шкода, що це лише забобони)
прийду в костюмі бірюзового пінгвіна 
