Мене болить. Той біль, неначе яд,
Все роз*їдає і повзе до серця.
Мене болить. Неначе слизький гад
ЗатИснув горло й вогнедише перцем.
Мене болить. На ранах свіжа сіль
Вбирає кров й пече невиносимо.
Мене болить і той нестерпний біль
Вже доїдає неслухнянне тіло.
Мене болить, що я іще живий,
А там вмирають від шматка тротилу.
Мене болить, що він вмер молодим,
А я життя марную посивілим.
Мене болить, що я досхочу їм.
А там дитя вмирає у пустелі.
Мене болить за мій батьківський дім,
Якого «закрутили» в «каруселях».
Мене болить, що тонуть кораблі,
Мене болить, як літаки палають,
Мене болить, що на святій землі
Донині кляті війни не вшухають.
Мене болить, що мучився Ісус,
Мене болить, коли палили Жанну,
Мене болить за бідність людських душ
І за убогість теж болить нестанно.
Мене болить, а значить - я живу,
Коли ще біль той серцем відчуваю.
Мене болить...А нащо я терплю?
Чому мовчу, й не бившись, помираю!
Знаєте, завдяки Вашим пошукам у цьому вірші,майнула в мене самого думка про такі ж пошуки і їх причини. Аж спітніло на лобі...Спробував записати коротенько...
Як - розбалансований мозок,
То він реагує на все...
На чьюсь непричесану позу,
На гостре сучасне есе.
На збіденні й сильні краї,
Лише не на цілі свої!
Буде час - спробую доробити, як Бог дасть
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Євгене, але я як міг старався якраз виразити тривогу за рідний край у концепції тривоги жорстокої сучасності. Може не вдалося, тоді вибачте.