| Як страшно відкриватися добру.Як страшно зізнаватись, що людина
Іще не вмерла в нас. Як страшно ждати,
Коли вона, захована помре
У темряві, щоб нишком відвезти
На цвинтар Душ, і щастя запопасти,
Якого вже до ран не прикладеш.
Як вабить зло. Як вабить гріх - піти
Світ за-очі, повіятися з вітром
І власної подоби утекти,
Мов чорта лисого.
Кульгавий день
Увійде в темінь, гляне по криївках
І завагається. Бо шкода праці...
...Ікластий лютик смерк не западе,
Допоки аж останній самоїд
Не з'їсть самого себе і помре
Із філософським виразом. Мовляв,
Життя коротке, а - забракло м'яса.
Василь Стус |
