НЕВЧАСНО
Невчасно в невідомість поглинався,
Почати жити - омут не дає!
Мій віск Душі хрестами виливався -
Прощання з спогадом зозуля не кує.
На одрі мрій здійсняється бажання,
Але любові заржавіло колесо.
В ній точе час жахоподібні грані -
А що, якщо слабкий у ній ресор?
А що як вовчі ягоди недолі
Труїтимуть життя до скону літ?
Знущання шлюбу пережив, тепер на волі,
Але ця воля антарктида, мерзне цвіт
І опадає в невблаганне его,
На полі бою на бійцях сатин...
І не знайти, нажаль, тих оберегів,
Які розчинять у очах мій хворий сплін.
15.09.2005р.
|
|
