Задумав дід бабці,
Без передумов,
Нагадать по п'янці,
Що таке любов.
В ювілей бабусин
Купив квіточки,
З бульками шампусик,
З воску свічечки...
Хитро споглядала
Зірочка з небес...
Й бабця люба стала
Кращою з принцес.
І, обнявшись мило,
В спальню поплелись,
Бо в серцях щеміло,
Як було колись.
Та, як кажуть, Гавчик
Виліз із буди,
Подививсь на хавчик
Й знов поліз туди.
І дідусь поправив
Чубчик свій кудлатий:
"Це у всьому, право,
Порох винуватий".
Дивиться бабуся
І не мружить брів:
"Може він, Павлусю,
Трішки відсирів?"
Й мовив тілу ніжному
Старий дід Павло:
"Такого при Брежнєву
Й разу ж не було!"