Погожий ранок, хоч осінній,
Проміння сонце ллє в вікно.
А небо чисте синє-синє,
Немов шовкове полотно.
Цвітуть осінні пізні квіти,
Що їм із того, що вже осінь.
Їм головне - що сонце світить,
Хоч знають, що це не назовсім.
Що далі буде - все одно,
Пожадно п"ють ранкові роси.
(Осіннім ранком це дано),
Весна в серцях у них ще й досі.
Не може осінь без роботи,
Тче павутиння для дерев.
І тій берізці, що навпроти,
Щоб клен красу оцю уздрів*.
Он зашарілася калина,
Червоним полум"ям згора.
Вона чекає з нетерпінням,
Коли це вітер завіта.
Цвіте кохання, хоч вже осінь,
Хіба вона для них завада?
Лиш сивину десь кине в коси,
А так коханню цьому рада.
Чому ж вона така самотня,
Любов не взнала за віки?
Невже, вона самодостатня?
Не може бути! Це - плітки...
-------------------------------
*Уздрів - побачив.
Музика Сергія Грищука - український композитор.
Гарного всім дня!
Браво, п. Надійко! Чудова поезія! О,де не глянь ,осінь- краса... Її втішають небеса,ще просинь манить у висоти,з нею здружитися не проти, щоб дочекатися бабиного літа!Дякую! ...
Чудова поезія! 
О,де не глянь ,осінь- краса... 
Її втішають небеса,ще просинь манить у висоти,з нею здружитися не проти, щоб дочекатися бабиного літа!Дякую! 
... 
давно Вас не чула, Надієчко!
