Ходи-но по стежці між зорь та планет,
Де Фавну наяди вже склали куплет,
Де в променях світла лінивий шербет,
Розтанув на списі в Ареса.
Ходи-но ж на Південь, чий писок опух,
І вівці чекають допоки пастух
Насипле голодним вовкам потерух
На слуханнях вітру кортеса…
Там сливи чорніють…хамон… дивина…
Сефарди фелюкам дають імена-
Іди! сподівайся на правду вина,
До самого краю, до скону!
У думах, де розум в обіймах трима,
Ще серце якого то ніби нема,
Бо б’ється у грудях немов жартома.
Неси Аполлона ікону…
090823
