1.Навідалася вже й до мене осінь,
Мережкою у косах зацвіла,
Але ж душа весни і ласки просить
І в споминах мандрує до села.
Воно сховалось у садах вишневих,
Моїх там ніг малих лишився слід,
Закохана у запахи липневі
Я сонечко ловила поміж віт.
Приспів:
Літа мої, крилаті пташенята,
Не поспішайте відлітать увись,
Ще маю лан життєвий дожинати,
Що з долею засіяли колись.
І хоча скронь моїх торкнулась осінь,
Та пам'ять повертає до села,
Де ранки миють срібло в чистих росах
Й ромашечками юність відцвіла.
2.Там смак лишився першого цілунку,
Що трепетом по тілу розливавсь,
Коли два серця бились часто й лунко,
І жовтий місяць в тишу заховавсь.
Закохана у казку жовто-синю.
Вино те п'єм із долею удвох,
Аби усі живі були й щасливі,
Не знали ні війни, ані тривог.
Приспів.
Літа мої, крилаті лебедята,
Екватор перетнули вже давно.
Ні зупинити їх, ані догнати,
Отож смакую я життя вином.
І хоча скронь моїх торкнулась осінь,
Та пам'ять повертає до села,
Де ранки миють срібло в чистих росах
Й ромашечками юність відцвіла.
4.03.2023.
Ганна Верес Демиденко