Вже не горю, а лиш поволі тлію,
Погас у серці пристрасті вогонь,
Лише надію крихітну лелію
Поки зима ще не торкнулась скронь.
Вже не цілунком, тільки серцем грію
Терпкі уста поміж гірких прощань.
Вже не чекаю, тільки мовчки мрію
Про ще ймовірну вервичку стрічань.
Вже марні сподівання не плекаю,
Що з'явиться минуле в мережі.
Я серце, ніби гаджет, вимикаю
Й підзаряджаю вірою в душі.
Вже не біжу зустрітись на пероні,
Не заглядаю в вікна поїздів,
Лише як завжди мерзну у долоні,
А змерзлий спогад вдалеч відгудів.
Вже якось тут сама перезимую,
Здолаю якось відстані розлук...
До слова слово знову заримую
Й, мов птаху, відпущу листа із рук.
Вже птаха мій полине мовчки в небо,
Увись сягне літак за небокрай.
Для щастя, знаєш, зовсім мало треба -
Лиш пам'ятай про мене, пам'ятай...
