– Ало, мамо, я ще в дорозі,
Та вже перетнула кордон.
Тут люди теж у тривозі,
Та не чути вибухи бомб .
–Рідна, повір це на трохи,
Мені легше, коли ти в безпеці.
Україна колись переможе,
Й пригорну тебе доню до серця..
Поклала слухавку, витерла сльози,
Міцніше стиснув бронежилет .
Розвіяв вітер обрізані коси,
І захитав тонкий силует.
–Вибач мене моя рідна,
Я тікати ніяк не змогла.
За мир боротись потрібно,
Комусь в окопах, комусь в молитвах.
В руках рушниця, сльози в очах,
Та серце горить метою.
–Я буду боротись доки,
Ти в молитвах зімною!
Я буду боротись доки,
Не почую твій радісний крик:
,,–Доню, вертайся додому
Настав в Україні мир!"