Мені б пожити так , як осінь ... Без зайвих передбачень та канонів , Зробити все про що так рідко просять , Й зчинити благодійне беззаконня . Мені б вплести у косу білий вітер Й пробігтися дощем по автостраді , Сховатися промінчиком у вітах , І розчинитися в безодні листопаду.... Осінь жива !... Така чудна та щира , Мов той художник з дивним полотном Живе собі у зоряній квартирі , і І божевіллячко тримає під крилом. Спускається на землю надихнутись Сама гуляє серед цегляних будинків.. О, небо ! Дай мені торкнутись ... ЇЇ свавілля ... Хоч би на хвилинку.