Чуже життя , як не відкрита книга, Що завжди цікавіша за твою... У ній змішалися : незламність, гнів, інтриги. І гострі епіграми, на краю. Тобі
Жадається скоріш її відкрити , Безпринципово і без совісних ,,Але!" І все одно як автор буде жити , Хай навіть йому стане зовсім зле.
Ти все відредагуєш своїм пальцем , І І скажеш ,,Не придумуй! Все гаразд !" А все тому що всім таким ,, БУВАЛЬЦЯМ " Пускають в очі золотавий ,мутний газ...
Повільно він отруїть твою душу , Застелить очі , наче біла пелена , Зіб'є із ніг і сон міцний порушить ... Ще й вип'є совість келехом вина.
Ти оп'янієш і вже зовсім не побачиш ... Червоних плям на шкірі й неупинних сліз. Відверта чесність вчинку зради не пробачить . Відбудеться нових жадань реліз.
Він безупинно пронесеться між думками , І світобачення твоє зруйнує в прах,, Бо до усіх хто величався ,,МУДРИЦЯМИ " , Приходить... Хоч і пізно мудрий крах.
Розіб'ються рожеві окуляри , Спадуть всі маски і побачиш хто є хто . От тільки не шкодуй пізніш будь ласка , Що слово ,,ДРУГ" перетворилося в ,,НІХТО".
