Пролився дощ, нахмурилося небо.
Безлюдний сквер нудьгуючи заснув,
Краплинами змиваючи із себе
Буденності пошерхлу сіризну.
Тріпоче на осині жовте листя
Ну що це за фатальність, не збагну?
Гуляючи, сміялися колись ми
А потім тут спіткнулись об війну.
А потім те що біле стало чорним
І знов після зими прийшла зима.
І все що нам здавалося відомим…
Здавалося відомістю дарма!
І мрії розчинились у повітрі,
Пізнавши далечінь неначе дим,
Залишивши сліди мелодій світла
Журбою споглядають з висоти.
