Сидів якось Бог в піднебесній майстерні,
Ліпив собі з глини різненьких людей:
Галантних англійців ,веселих євреїв,
Багацько іспанців та їхніх дітей.
Ще ніжних французів з душею ,
Мов квітка і добрих поляків з серцями весни.
Цей пломінь в зіницях не зблякне навіки !
Повірив в це майстер і вірять вони...
Скінчились ескізи , скінчилася глина ...
Ще жменька зосталась .... Кого ще зліпить?
Подумав гончар і зліпив вмить дівчину
Що вміє боротись і вміє любить ,
Зліпив чоловіка у шитій сорочці
Й зліпив волелюбне смагляве дитя.
Та це ж українці ! Це майстер знав точно!
Від них пахло вітром і світлом життя!
(Авторка : Ангеліна Мережко)