Дощ дрібний вмиває тонкосльозо,
і синичка з яблунь цвірінчить.
Українська осінь рудокоса
Відправляє літо на спочин.
Час прийшов. Красуня в тім не винна,
Що вінки палають горобин.
Сонце усміхнулось ластовинням:
День осінній скарбу заробив.
Чистить дощик яблука рум’яні,
Поливає жовті гарбузи,
Загубив наш соняшник крисаню –
Бо господар урожай скосив.
Зсохлось на вітру кукурузиння,
По піддашшю склали качани.
У коморі – кавуни та дині,
Вересень-бо двері розчинив!
Холодів ще не хотілось дуже,
Та тепло лелека геть поніс…
Мокра качка бродить по калюжам –
День зробився, як у зайця хвіст.
Пройде дощ… відгонить сонце мжичку,
Віримо, що пройде і війна.
Перемога прийде блискавично,
Мріє пані Осінь чепурна…
Ворога, як листя, мертве, зжухле,
Вигорнемо – скрутиться вужем.
Щоб негоди всі навіки вщухла –
Україну о с і н ь береже!
