Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Микола Коржик: Мова. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталі Косенко - Пурик, 30.05.2023 - 06:48
Чудово, дуже чуттєво. Це, як крик душі...З роками затаїлась рідна мова, Уже не «говорив», а лиш «балакав», Не знав, що мова – нації основа, А снилося село – ночами плакав. Микола Коржик відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 30.05.2023 - 11:05
Щиро Вам вдячний за розуміння.
Пісаренчиха, 03.05.2023 - 10:55
Моя бабуся про голодомор не розповідала. Обмовиться іноді "та, їли лободу з молоком". Боялися люди правди. І я росла без історію, за те з гордістю, що живу в СРСР. Знайти себе, свою ідентичність це важливо. При наймі мені. Без рідної мови цього зробити неможливо.
Микола Коржик відповів на коментар Пісаренчиха, 04.05.2023 - 09:54
Чомусь Ваші слова наштовхнули на Ліну Кочтенко "Записки українського самашедшого"... ну дійсно, чому така приречена нація, що ще треба - атомну бомбу!
Галина Лябук, 05.09.2022 - 12:24
Мова наша тепер зміцніє і укріпиться навіки.На превеликий жаль, що такою дорогою ціною. Гарний, життєвий і щирий вірш. |
|
|