Фортеця кладена роками,
мурами валяна з усіх сторін,
і сотворена вона руками,
дідів, батьків і їх синів.
Велика башта сторожем стоїть над верху,
непоборима та стіна лихим,
віддай ти шану старшим спершу,
у тебе теж були батьки, ти теж колись був тут малим.
Ворота грізні скріплено залізним і міцним,
замком родинної спільноти,
нема ходи сюди чужим,
в нас свій уклад, свої чесноти.
Так жив мій дід, так жив мій батько,
і я традицію у літопис пишу,
і кожен в світі вуличний безхатько,
повинен мать свій дім й свою сім'ю.
дякую!
