Неприродню тишу перервав скрегіт калітки. Знавіснілий звук тривав дві — три секунди, безжальними кігтями вцепившись і в без того неспокійне серце. В додачу, на спині відчувається чийсь допитливий погляд. Видати себе таким чином Олександр не планував, але що вже вдієш. Ступив декілька кроків, зосередившись на дверях ґанку. Спробував контролювати дихання та вирівняти ситуацію. Вдих — видих, вдих — видих.. Наступний крок - нога потрапляє у виямку, ступня вигинається вбік і тіло хилить. Мов би зрізаний стовбур дерева, він падає глибоко вниз і вже не може протидіяти цьому.
Олександр з криком прокинувся в своєму ліжку. Рвучко підняв тулуб та інстинктивно подивився навколо себе. З полегшенням усвідомив, що знаходиться в своїй кімнаті і йому нічого не загрожує. Протер долонями обличчя і заричав від люті, через провалене сновидіння. Відкинув ковдру, наосліп ступнями віднайшов капці і переповнений внутрішнім хаосом підійшов до вікна. Дихання досі не могло стабілізуватись. Поглянув на нічне місто з висоти п’ятого поверху. Вуличні стовби яскраво освітлювали затишні вуличкі. На віддалі на проїжджій частині рухались поодинокі автомобілі, здебільшого таксі. Ще рідше трапиться на очі закохана пара, або ж компанія парубків. Для Олександра такі нічні краєвиди завжди слугували найкращим заспокоєнням. Так і зараз намагаючись прийти в себе, чоловік твердо вирішив, що повернеться в сновидіння і завершить розпочате. Були сили і найголовніше велике бажання.
Минуло дві хвилини, чоловік продовжував дивитись у вікно. Проте, його увага перемістилася повністю в спогади. Він повернувся в ті далекі часи коли малим хлопцем років п’яти — семи приїжджав до рідні в село. На цей раз, цікавили не улюблені баба з дідом, тамтешні друзі чи річка з тарзанкою, а стара жінка на краю села. Вона жила самотньо і майже ні зким не товаришувала. В селі про неї ходила погана слава та й відверто її боялись односельці. Старші суворо наказували Олександру аби не здумав, чого взяти в тієї жінки. Проте одного разу, йдучи напоїти кіз на луг, і проходячи повз злощасний дім, стара жінка його окликнула та запропонувала червоне яблуко і жменю шоколадних цукерок. Виправдовючи тим, що зуби вже не ті, і жалко їй аби пропадало. З голови всі застереження вивітрились в раз. Він зайшов в двір, де на ґанку почекавши з півтори хвилини отримав бажане. Як годиться чемному хлопцю - подякував і пішов далі своєю дорогою. Вже потім усвідомив - загубився улюблений брелок, котрим часто грався. Запідозрив, що по неуважності залишив його на лавці в тієї старої жінки. Але зайти і перепитати злякався, всі застороги старших з новою силою ожили в ньому. А розповісти про цю подію бабі і дідові не насмілився. З того часу й забувся цей випадок на довгі роки і згадався вже в дорослому віці..
Струснувши головою, Олександр відійшов від вікна, подивився на мобільному телефоні котра година та ліг в постіль. Лежачи на спині, почав зосереджуватися на тілі, як воно розслабляється і стає важчим. Ввійти в сновидіння чоловікові не спричиняло проблем, декількарічні тренування дали свої плоди. Коли дихання стало зовсім поверхневим, а тіло не відчувалось, Олександр мов би підхоплений течією потрапив в той самий двір старої жінки із села. Благо, на цей раз опинився одразу за каліткою і її скрип не загрожував. Однакове відчуття погляду за спиною. Чоловік не витримав і кинув різкий погляд назад, вгледів дві постатті за парканом по ліву руку від себе. Постатті дивилися за ним скоса і сновидець знав, що вони не завадять, принаймні на перших порах. Все залежить від ефективності його дій.
Уважно дивлячись поперед себе попрямував до завітного ґанку. Двадцять кроків давалися в напрузі, до споглядаючих за спини, добавились погляди з вікон дому, але озиратись на них не було ніякого бажання. Рухи стали важчими, навколишня земля з твердої перемінилась в болотисту, мов би пройшов ливень. Попри всі перепони відстань була подолана. Схопив за ручку, смикнув декілька раз — не піддалась. З боку дому почувся голос старої жінки: «Хто там? Кого нечиста принесла?» і таке питання повторилось декілька раз. Олександр не зважав, тільки з більшою силою став тиснути на двері, готовий вирвати їх з - завіс. Через декілька секунд вони підались. Зайшов на ґанок, світло з двору тут було ще тьмяніше, а вхід у сам будинок вугільно темний. Голос старої жінки став загрозливішим і перейшов на вереск:»Хто це чорт забирай?» «Геть покидьку, забирайся звідси» Доки стара не перейшла на суцільні матюки. Слідом в темному будинку почувся тупіт багатьох ніг — лап, мов би з кімнат вони мчались до непроханого гостя. Олександру зовсім забило диханя, по тілу вдарило струмом, але зволікати змоги не було, оглянувшись він впізнав ту лавку на котрій сидів багато років тому. А на лавці в горшку здіймалась рослина помідор, хоча виросло на її гіллі червоне яблуко. Щодуху кинувшись до рослини, чоловік вихопив яблуко, обома руками прижав до грудей і побіг до виходу. Двері вже майже замкнулись, проте сновидець встиг впертись в них тілом і пропихнутись на двір. Позаду зовсім близько кроки натовпу і крик старої жінки. Якась кістлява долоння просковзнула в невдалому намаганні схопити за шиворот.
Опинившись на вулиці, сновидець запримітив, що двоє за забором наблизились впритул до калітки і уважно слідкують, готові втрутитись кожної митті. Останнє що він запам‘ятав в сні, це спроба заглянути одному з тих двох у вічі. Опісля миттєво прокинувся, рвучко вскочив і повернувся собі за спину, але перед ним була лише стіна рідної кімнати. Ще ніколи так сильно Олександр їй не радів.
Аби прийти в себе довелось випити кави і ввімкнути улюблену музику. Та це зовсім не затьмарило внутрішньої насолоди від вдало проведеної роботи в сновидінні.
ID:
955998
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.08.2022 15:19:53
© дата внесення змiн: 10.08.2022 19:59:27
автор: Сильчук Назар
Вкажіть причину вашої скарги
|
