Я не плачу, мамо, вже не плачу,
Адже сльози висохли усі.
В серці моїм лине «Плине кача» –
Бо війна крокує по Русі.
Матінки, геть змучені, голосять,
Дзвонами поранені дзвіниць,
Ранній сніг їх забілив волосся.
П'ють вони тривогу зоряниць.
Я не плачу, матінко, я сильна,
Хоча, кажуть, біла, як стіна.
Запитала ти мене про сина –
Вкрала твого внука ця війна.
Я ж не плачу – свічечкою тлію…
Вигоріла геть моя душа,
Але Україну я лелію,
Бо ж вона для мене не чужа.
Я не плачу, мамочко, не плачу.
Сила й розум все ще при мені.
Не забуду це і не пробачу.
Місце моє, мамо, на війні.
8.05.2022.
Ганна Верес Демиденко
