Проникливі вірші.
До щему та до болю,
Від сліз вже гори солі
Ростуть. Кущі
Ожини колють у серцях.
А нащо? Бо так треба?
Забути сонце й небо,
Пірнувши в страх?
Бридкий процес:
Народ, як верба, гнеться..
Не плач! Бо вовк сміється!
Всміхни лице!
Всміхни, заради Бога!
І буде перемога,
Ну не плач.
Не вішай ніс, козаче!
Незламний не заплаче,
Ми всі не без невдач..
Та проросте
Червоная калина
І матінка Вкраїна
Зацвіте!
І от тоді заплачеш,
Від щастя. А невдача
Втече.. як
Дикий вовк забитий,
На місяць з лісу вити..
Переляк
В його очах. Народе,
Такий закон природи:
Не повертається ніяк
У стаю той, хто загризає
Усе, що ходить і літає,
А вовк - не вийняток.
