Якби тобі захотілося послухати,
Я би сказала,
Що від хандри мене рятують фітнес-резинка і велосипед,
А не плед.
Про те, як я хочу забутися в тіні вокзалу,
А потім,
Вмостившись на верхній полиці вагону,
Прокинутись рано від дзвону
Будильника, а не від звуку падіння ракет.
І поки я не остаточно забула,
Як добре
Ходити у порваних кедах в спокійних Карпатах,
Від щастя сміятись,
Скажіть мені,
Як відкотитись в минуле.
У час, коли можна спокійно читати
Новини, не бачачи жодного слова
Про втрати.
