« Рідна мамо моя,
Ви ночей не доспали...»
Інтерпретація
Не перелічую миті щасливі.
Оберігаю ім’я,
наче у матері Божої діви...
Це – найрідніша моя.
Образ її у терновій хустині,
голос – у серці несу:
«йди-но хутенько, учися, диви-но,
тато клепає косу».
І колисала, й носила до школи
душу мою «на коська»,
і не забуду я того ніколи,
що лиш у мене така.
Може тому й додає мені сили
як прилітає у сни,
може, й мене піднімає на крила
і береже од війни.
Ще не зів'яла у лузі калина,
де колисала дитя
і виряджала у армію сина
майже на ціле життя.
Маю напам'ять і фото, і пісню.
Рано співала, а плакала пізно,
що посивіла коса.
Це і частина моєї провини –
усмішка як у малої дитини
і не утерта сльоза.
