Бабине літо, бабине літо,
Тобі мене вже не зігріти,
До того кожен покірливо звик,
І чомусь блиск очей моїх зник.
В них летить нехай павутина
Я дуже ціную кожну годину...
Тільки у коси не сип, снігопад,
Нехай кружляє іще листопад.
Літо мені обіцяло Тифліс,
Згоріло усе, як підпалений ліс
Дощ розмазня і сліз нікуди діти,
Бабине літо, бабине літо...
З ним я танцюю помірний вальс,
Надія на себе, mein Herz, не на вас...
Ніби від зграї качок я відбита,
Бабине літо, бабине літо...
У теплу ковдру знов кутаюсь я,
Примхи погоди як доля моя...
Посміхнутись собі, обличчя умити?
Прийшло бабине літо - то моє літо...
