Далеке і близьке
« На дальній станції зійду...»
Минуле
Веселкою з Божої пращі
майнула пора золота –
ота, що буває найкраща
у юні лелечі літа.
І досі караюсь нізащо,
що випала доля не та,
коли мою душу пропащу
бере у полон самота.
Та маю надію щоразу,
що пам’ять зі мною, аби
фантомами тої доби
являлись у мороці часу
вистави веселого класу
у вітті старої верби.
Близьке й далеке
« Ми родом із дитинства...»
Автоцитата
Були ми і щирі, й наївні
красуні – велика й мала:
одну величали – царівна,
трояндою інша цвіла.
Чекали нас лицарі вірні,
надія на долю була...
ми чули і когута, й півня,
а очі хотіли – орла!
А душі у вирій хотіли
і несли усіх журавлі
подалі від краю землі...
ми рано туди полетіли,
а чортики осиротілі
очікують нас у гіллі.
