Я хочу роздягти тебе аж до душі.
Здирати як старі шпалери весь твій сумнів,
Розбити товстий лід усіх твоїх крижин,
І сірістю очей затьмити сірість буднів.
Бо ти ступив туди, де для усіх межа,
Проклав так просто шлях крізь зарості ожини.
І я топлю твій лід, хоча кидає в жар,
І тисячі мурах вгризаються у спину.
Я хочу роздягти тебе аж до душі.
До тої глибини, що просто не дістати.
І показати лід усіх своїх крижин,
Дозволивши й тобі мене так роздягати.
