Вчорашній день – богемське скло,
Розбивається в мури пам’яті…
Забувати – говориш – зло,
І складаєш світлини пом’яті.
Забинтовуєш біль бинтом,
Не просочаться краплі спогадів.
І самотній келих з вином
Мов магнітом, притягує погляди.
Крізь краплини осінніх дощів,
Крізь тумани холодних світанків
Теплих днів відлітають ключі -
На прощання тріпочуть фіранку.
Жовте листя – предтеча розлук,
Під ногами шурхоче-волочиться.
Осінь – час, щоб позбутись перук,
Через те крізь бинт спогади сочаться.