Нетерпіння душі – обернутись у рокоти зливи,
у заломлені блискавки, чорні поверхонь розриви,
прогриміти словами у вуха байдужому світу,
загоїти, бинтуючи, душу його перебиту;
заявити про себе, розбити сонливість довкола,
і набридлу ходу – на припоні до жорен – по колу
перервати! Або...
Не міняти нічого, ламаючи через коліно,
залишити триножник із Духа, і Батька, і Сина,
хай цей світ, плодородячи, буде інертним і тихим,
з його власною мудрістю, сплячим незбуваним лихом,
із гріхом, що уперто повзе по глухому корінню,
у балансі, який -- невтямки і назло нетерпінню.
Ця одвічно-ухильна реальність під марлею неба!
Хитро в піжмурки з нами погратись – усе, що їй треба,
дати облизня, в спину штурхнути зухвальців у безвість,
обернутись у фата-моргана, в свою протилежність,
і сміятися з наших досад, невдоволення, злості,
з нетерпіння (убивчого, наче розтягнутий постріл).
Вічне «бути чи ні?». Від судом спорожнілого серця –
до небесних воріт -- там одвіку ніщо не схитнеться,
там сліпучим достатком німі переповнені соти,
нетерпінню немає там місця, немає роботи,
там квітучим гіллям у душі розростається подив...
Ми не знаєм нічого про це, нетерплячі заброди.
1. "Боже, прости мені гріхи молодості моєї" - юнацький максималізм...
2....юність пройшла, час становлення особистості, утворення сім'ї, "не чіпайте мене, дайте час подумати"...
3....криза середнього віку... я ще можу все сам, але вже трішки страшно...
4. ... і найкраща пора... ти вже все розумієш, ти вже все можеш, як людина, та тільки у співавторстві з Тим, хто сказав "Я Є" і вдихнув у тебе це "Є"...
так я зрозуміла ваш вірш, але ж; - "каждый понимает в меру своей распущенности"...
дякую
Це більше -- про момент вибору і про те, чим у виборі керуватися. Не завжди легко побачити картину в цілому. Нетерпіння -- поганий порадник. Як на мене, багато бід походить саме від нього.