Затужила козацька жура,
Вже нема і в могилі спокою:
Не "отаман", вояк, "генерал",
Хоч війська не водив за собою,
В давнину в бій водили полки
Не мундир, не звання - суть героя!
Тим відомі були козаки:
Честь, відвага - властива їх зброя.
Ні наклепи, ні підступ, ні страх
Дух козацький згасити не взмозі,
Славен був у далеких віках.
Де ж згубилась та слава в дорозі?
Щире й чесне наймення козак?
Суть священну згубили, украли!
І кипить материнська сльоза,
І блазнюють манкурт-генерали;
Бо козак, то не просто - вояк,
То хранитель народної тайни:
Де вітчизни людська течія -
Вірний страж! Оберіг життєдайний.
Та здола павутиння облуд
Символ волі - козак-оборонець,
І прокинеться заспаний люд -
Покозачиться кожен вкраїнець!