Ось і сталось так, як і писалось,
Осінь мовчи, без "війни" ввійшла.
Літо теж не довго і пручалось,
І на осінь не тримало зла..
Просльозилось уночі дощем,
Капали краплинки мимоволі.
Як їй припинити душі щем?
Вранці все затихло, ніби в змові.
Новий день вже осінь почина,
Так боїться, щоб не помилитись,
Перешкоди всі перетина,
Не завадить їй тут й помолитись.
Усміхнулось з вдячністю їй сонце,
В добрий путь! Ти маєш вже права.
Літо хоч давно за горизонтом,
Все ж до сонця любо заграва.
Це узріла швидко наша осінь,
І така взяла її тут злість.
Та зробила все це дуже просто,
Цю картинку туман з"їсть...
Покотивсь туман тут дуже швидко,
Закрив сонце, хмари так, як міг.
Лише осінь було добре видко,
І до ніг покірно він приліг...